Oleksij Starodub

Материал из Common History development
Перейти к: навигация, поиск

https://www.facebook.com/oleksij.starodub

http://www.livejournal.com/profile?userid=76994127&t=I

Убеждения

Заметил, что bskamalov имеет привычку изголятся на общеисторических и легко вычисляемых опечатках, выдавая их за истинные, первичные даты. Например. (1141 г. вместо 1241 г.). Хотя на моей практике есть опечатки локально-исторического масштаба, которые "местными" историками до сих пор пиарятся и обрастают подробностями. (Битва на Ротке под Белой Церковью, где дата "1511", при типографском наборе оказалась "1311", и отсюда пошли выводы о первой победе Руси над Ордой. Кстати, заметил, что чем дальше событие от расказчика, не пользующегося письменными источниками, тем больше он использует мифологические штампы. Более-менее историзм охватывает 50-70 лет, 70-120 - смесь достоверных данных с легендами. Далее в глубь идет смесь хотя и выдуманных, но имеющих внутри себя локальное историческое затуманенное ядро,наративов. Например, на территории Киевского Пороссья распространены рассказы о городищах времен Руси (11-13 вв.) как о греческих городах, большинство из которых называлось "Китайгород".

Днепровские пороги

Проекты о подрыве днепровских порогов из: Rulikowski E. Opis powiatu Kijowskiego. - Kijow-Warszawa, 1913. (Перевод мой, так как сегодня исчезаю на НГ, то нет времени на русский перевод. Вибачайте, панове)

Коли в 1633 році Єжи Оссолінський, повертаючись від Риму з посольством, зупинився у Венеції, то венеціанці оголосили бажання укласти торговий договір із Польщею, яким обіцяли своїм коштом очистити ріку Дніпр і знести його пороги, окрім цього для страхування країни від татарських наскоків поривалися поставити кілька фортець на берегах Дніпра, а саме при впадінні цієї річки в Чорне море, до якого у той час подовжувалися кордони Польщі, намічаючи цим морем провадити свою торгівлю з Польщею; але цей прекрасний проект не вступив у силу внаслідок безупинних війн (14).

1782 року імператриця Катерина II наказала для полегшення сплаву очистити русло Дніпра, потім російський уряд намагався порохом висадити пороги цієї річки. Тоді на відголос цих робіт на Дніпрі в тому ж 1782 році київські землевласники на житомирському сеймику рекомендували депутатам, що їхали на сейм до Варшави, докласти зусиль, щоб Скарбова Комісія направила інженерів і комісарів, які також у 1787 році відіслали їй готові плани ріки Дніпра і інших водостоків до неї разом з описом, мапою і висновком, куди судно може йти і де виникнуть труднощі. Але ці ж самі комісари впевнилися, що підрив порогів небагато б додав і налагодив Дніпр до сплаву, бо замість допомоги переходове дерево в загострених скелях знаходило б ще більші ушкодження (15). Тим часом Росія наполегливо намагалася заохочувати жителів Польщі до перевезення товарів нижнім Дніпром, і це з двох причин; по-перше, задля піднесення новоутвореного міста Херсона, по-друге, задля відвертання польської торгівлі від Пруссії та її пригнічення. З цією метою Річ Посполита утримувала в Херсоні свого консула, якогось Заблоцького (16), а кн. Станіслав Понятовський, племінник короля, власник корсунських помість на Україні, був першим, хто збудував склади в Херсоні, заохочував і підіймав цю торгівлю. Його комісар Півницький був йому в цьому великою допомогою. Незабаром також розпочався досить живий торговий рух нижнім Дніпром. Вже в 1784 році водою до Канева прибуло багато австрійських товарів, як-от: суконь, угорських вин. Також великі партії солі з Криму проведено вгору Дніпра. 1784 року, під час весняного паводку води, корабельне дерево і шість великих щогл спущено з Бобруйська до Херсона і з цього добірну частину сплавлено до Тулона. У тому ж часі кн. Потьомкін, придбавши Смілянщину від кн. Любомирського, з лісів, що знаходяться в цьому ж помісті, продав російському уряду товарного дерева за мільйон руб. ср. і сплавив його до Херсона і Криму (17). Із Волині ж перша спроба нижнім Дніпром зроблена в 1787 році за наказом князя стольника Чарторийського і перший транспорт деревини пустився Дніпром до Херсона з помістя Городниці, містечка цього ж князя, розташованого на Случі. На чолі цього сплаву був якийсь В. де Мезер, привілейований землемір його кор. милості, який також за дорученням князя стольника зробив і навігаційну [дефлуітаційну] мапу Дніпра і його приток, що знаходяться польських межах (18).

Ось все, що ми можемо сказати про шляхи торгівлі за польських часів, що проводилися Дніпром. Ці подані тут відомості черпані виключно з місцевих документів, бо у нашій відповідній літературі зовсім глухо на цю тему. Суровецький писав про ріки і сплави, але лише виключно в межах колишнього Варшавського князівства. Однак, якщо в нашій літературі надзвичайно мало відомостей про беззаперечну торгівлю на Дніпрі, натомість є немало проектів про здійснення його судноплавним, про поєднання Балтійського і Чорного морів. Майже з початку XVII століття загорялися цими думками, не доводячи їх ніколи до наслідку. Львівський каштелян Андрій-Максиміліан Фредро, що жив за Яна-Казимира, Михайла-Корибута і Яна III, подав проект поєднання Балтійського моря з Чорним шляхом поєднання каналом рік Піни і Мухавця; яким торгівля цих двох морів з'єдналася би з Балтики Віслою, а з Чорного моря Дніпром. Цей проект, поданий на Сеймі, був надрукований у кількох виданнях; останнє з них при його праці «Considera wojenne», у Варшаві, 1789 р., при ордені піаристів. Потім цей проект наприкінці XVIII віку був доведений до виконання Оґінським і канал, відомий під ім'ям Оґінського, був розпочатий, але незавершений.

Головною перешкодою завжди були пороги, знесення яких при стані безперервних неспокоїв не було доведене до наслідку. Великі проекти, що стосуються чорноморської торгівлі, були окреслені кс. Оссовським, екс-єзуїтом, який вплинув на Прота Потоцького, ґузівського старосту, а потім київського воєводу. З їх натхнення, на підставі доручення імп. Катерини II в 1783 році була створена торгова компанія. Ця компанія мала намір провадити торгівлю польськими товарами зі сходом і півднем, і до їх проекту входило зробити Дніпр сплавним. Ці проекти перервали неспокої: після поділу країни Прот Потоцький подавав ці проекти міністрові Зубову та іншим, вони були дуже добре прийняті і частково виконані. Під час сейму 1778 року була утворена комісія Андрія Комара для відвідин каналу, з'єднуючого Віслу з Дніпром, який, також його відвідавши, склав друкований рапорт. У 1792 році Тадеуш Чацький написав трактат про польську торгівлю з Оттоманською Портою за посередництва Дністра і Дніпра (19). Бібліотека К. Свідзінського мала з того часу рукопис під заголовком «Про обмінну торгівлю, здійснювану Дніпром на Чорне море». Залишається ще тут додати, що князь Потьомкін також мав проект, який би відмінно уплинув на торгове оживлення наших провінцій, а саме з'єднання Дніпра з Інгулом за посередництва річки Тясмин.

Це що стосується дніпровського минулого і давню торгівлю Дніпром, ...

Источники

(14) Див. «Życie Jerzego Ossolińskiego», w Warszawie, 1802. – Str. 201. (15) Інструкція, надана депутатам Київського воєводства, 1782 р. (16) Додаток до «Gazety Warszawskiej» за 1787 р. (17) Всі ці подробиці взяті з рукописних нотаток під заголовком: «Voyages pitoresques par la Pologne, consistants en esquisses originales de vues... dans le cours des voyages en annees 1781-1782-1783 savoir: 96 vues et 19 esquisses colorćes de figures qui representent les caracteres et le costume des Moldaves, Ukrainiens … adnotations d'histoire naturelle et politique par H. Muntz major au service de Pologne». (l8) Ця мапа знаходилася в архіві в Городниці. Мезер плив з Городниці на Случі до Херсона 12 тижнів. (19) «Pomniki historyi Wiszniewskiego». – T. II – Str. 156.